Isaiah 50

„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим? 1Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду? 2Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння! 3Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього, 4якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю, 5і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий! 6Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, — 7бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, — 8отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть: 9Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води? 10Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву: 11отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,